Дружба між хлоцем та дівчиною - сон чи реальність?

Колись, після сварки зі своїм кращим другом, я була на стільки засмучена, що подзвонила своїй подрузі і "поплакалась", який той поганий і таке інше. Вона, розлютившись на нього не менш за мене, подзвонила йому і сказала все, що про нього думала. Однією з найвагоміших з її доведень про то, що так вести себе зі мною не можна, була репліка "ну вона ж дівчина! Ти зовсім про це забув!!!", на що мій дружбаньок відповів "вона — мій друг, а лише потім дівчина. Тому, вона мас мене розуміти. І чому я так повівся в цій ситуації теж"...

Я завше думала, що то є класно - коли більшість твоїх друзів є хлопцями . Це цікаво, бо ви зовсім різні, а ваші інтереси співпадають, завше є про що поговорити. Думала я так десь з 10 років, бо ніколи не носила спідниць, або суконь (ого, а що це?), а завше ходила в джинсах. З дитинства. Я й уявити себе не можу на підборах чи, ще краще, інші ликах... ношу виключно кеди або чоботяри фірми dr . М artins (це не реклама!!!), а тут, як раз під новий рік (а точніше У новий рік), я знову прийшла до своїх друзяк - хлопаків і мене в мільоний раз зустріли "характерним" поштовхом у плече (від якого я відлетіла) і криком "здоров, чувак!".. от тоді - то я й задумалась, чому мої друзі бачать у мені ЛИШЕ друга., і зовсім забувають про то, що я й ще дівчина...

Якось давно я до без тями закохалась у свого друга. Ну, було як завше - сльози, крики на подруг (які намагалися довести, що окрім своєї дошки (себто скейту) той містер С (назвемо його так) нічого не бачить і таке всяке неподобство. А потім одна дуже гарна людина, яка, на жаль, живе в іншій країні, мені сказала, що коли склалася така ситуація, то мені треба вирішувати, що я хочу — чи залишити нашу дружбу, чи порушити все + свій спокій і спокій того самого містера С ... тоді я надовго задумалась. Я "взважила" всі сторони, вийшло, що дружба мені набагато дорожча, бо як дівчина я його зовсім не цікавила (ну, як завше) і, якщо б я йому "відкрила страшену таємницю" про своє ставлення до нього, він би ще, не дай боже, злякався мене і зовсім перестав би зі мною спілкуватись. Бо, як виявилось пізніше, дошка для нього дійсно найголовніше і його абсолютно не хвилює щось ще. І наша дружба теж...

Для "противоваги" приведу ще один приклад, тіко навпаки. Були у мене п ів року ДУЖЕ романтичні відносини з одним хлопцем (його ми назвемо містер R ). Він дійсно був для мене дуже дорогий і наші відносини-- це було щось неймовірне. А потім, влітку, склалася стандартна ситуація він поїхав на відпочинок, де (йдемо прямо за планом) закохався в іншу дівчину... зрозуміло, що коли він повернувся, ми не змогли продовжувати свої романтичні відносини, бо він не знав, що робити, а я просто вирішила, що це його вибір, а я не маю вмішуватись. Не знаю, чого я так тоді вирішила, але як склалося, так склалося... тоді ми просто вирішили спробувати будувати наші відносини у новому "амплуа" і спустилися на сходинку нижче - тобто стали просто друзями . Хочу сказати, одо це доволі кльово, бо він мене дуже класно знає і я його теж, але іноді, коли я з ним розмовляю,або що, мені стає трохи погано, а на очах з"являються погані сльози (до речі, саме через цього містера R я розійшлася зі своїм останнім хлопцем, з яким ми зара теж друзяки)...

Тоді просто про друзів. Саме зараз мене дуже почало дратувати, що

всі мої друзяки помічають, якщо я (о, не дай боже!) нафарбую вії, або надушуся парфумами... перед першим іспитом на цій сесії я зустрілася зі своїм кращим другом(його ми

н азвемо містер I ), який, коли мене побачив (а одягнута я була доволі дивно для мене - у чорних брючках, в пальто та з маленькою чорною сумочкою [ну народ, іспит все ж таки!]) видав щось схоже на "ого, а чого це ти така не гарна сьогодні?". Я образилась (нє, ну це вже занадто!), після чого містер І почав вибачатись і кричати, що це він пожартував, бо він був шокований моїм зовнішнім виглядом... гак само, коли я приїхала 2го січня до своїх друзів (а першого від них же і поїхала ©), то один з них (хє-хє. містер В ) видав таке "ого, то від тебе пахне парфумами!"...

Я одне ніяк не можу збагнути — невже вони не розуміють, що я не тіко їх друг, а ще й дівчина ??? Невже вони вважають, що я завше буду "своїм хлопаком" і ніколи не "доросту" (як каже моя матуся) до "нормального" (теж привіт мамі ©) зовнішнього вигляду? Ну то й що з того, що я слухаю таку саму музику, як вони, ходжу на всі сейшени з ними і дуже терпляче відношуся до того факту, що на мені вони "перевіряють" свої нові пісні?!

Насправді, якщо казати відверто, то я ДУЖЕ - ДУЖЕ щаслива, що у мене є такі друзі хлопаки, адже саме від них я дізнаюся, як мені краще поступити в цій чи іншій ситуації, яка (особливо) стосується інших хлопаків. Вони так само дуже часто звертаються до мене за допомогою.

Отже, можна сказати, що з'ясували ми таке:

•  3 колишніх друзів своїх хлопців краще не робити;

•  3 колишніх хлопців друзі виходять дуже гарні, є лише одне "але"
(див. вище);

•  Дружба між хлопцем та дівчиною - дуже взаємовигідна та весела ©

Хочу сказати, що для дівчини, все ж таки, обов'язковим є й дружба з іншою дівчиною/дівчатками . І тут мені так само повезло - я дуже вдячна своїм подругам, що вони у мене є, адже що б я без них робила??? ©

Насправді, ця стаття писалася у доволі глибокій депресії, пов'язаній з першими (еге ж, у січні місяці) морозами, сесією та проблемами мого друга... тому, дуже прошу, не судіть строго!

Кохайтеся ! ! !

Записки параноїчки до Y.

шоста година вечора. чи то вже 20 хвилин на сьому, якщо казати точніше. найкраща пора для роздумів. і відшивання усіляких хлопчиків-в-косухах-і-в-кросівках-з-пивом. дивлюся, як якийсь хлопчик-скейтер, чи то там вже одразу "екстремал", у сорочці НІР- НОР.СОМ намагається щось зробити зі своєю дошкою, від якої щось відлетіло, на запитання (мені) чому не на навчанні, відповідаю коротко і доволі ясно (як на мене) "бо вп адло".

о, мене тіко що дуже глюконуло на тебе, мій любий Y . просто трохи схожий на тебе хлопчисько, у футболці Ramones . я не знаю, чи є в тебе така футболка, чи то мені просто так здалося - що тобі б вона дуже личила. ого, то ти ба, ви й дійсно схожі! - таке ж волосся, такий же зріст, також кльово стрибає... хоча... я ж не знаю, як ти стрибаєш, бо ніколи не бачила того, лишень, чула твої розповіді, що ти мені їх розказуєш кожного ліпшого случаю, використовуючи ту трикляту термінологію, в якії я ніфіга не тямлю (о, останнім часом помічаю, що дещо - таки вже тямлю!). а чи знаєш то ти?.. ой, як жаль, але поки я це все мудрувала і писала, твій "клон" пішов, та й не схожі ви. у нього інша шапка, та й ти покрупніше будеш-менш із тим.

знаєш, мій коханий Y , а в мене вся квартира пахне тобою. навіть мій пес, моя єдина віддана собака, й та піддалася твоєму оманливому запаху. мені це подобається - кожного дня вертатись до квартири, що пахне тобою і вдихати частинку тебе... я завше згадую ті години, що ми провели разом, та... чи пам"ятаєш то ти? думаю, що нє. нє, авжеж, нє (це автотрєннінг, любі мої, автотрєннінг). ти ж навіть про нашу "зимову пригоду" не пам"ятаєш (чи робиш вигляд?!), то що ти будеш собі забивати мізки моїми тупими слюнавими спогадами? а ще, любий Y , я думаю, що тобі на мене начхати. авжеж то так! ти навіь не записав мій номер (а може ти прочто знаєш його на пам"ять?..) у свій мобільний. ні, ти його записав, але не моїм ім"ям. а я пам"ятаю твій номер на пам"ять. ті кльові +380 і ще 9 цифр. я пишу тобі багато смсів, аж поки у мене не закінчаться гроші на рахунку (а тоді я знов пишу тобі багато смсів, але з чужих номерів), ти завше на них відповідаєш, але сам пишеш дуже рідко. воно, мабуть, тобі не треба... "...я не дивлюся серіали. я дивлюся лие "зцілення любов"ю", "моя прекрасна няня", "..."

та ще ...... "

думаю, пора мені йти вже до хати, вдихати твій запах, бо холодно стає, сонця вже нема, та в мене є ти, мій коханий Y.

твоя Р. А.

4.04.05,18:53.